Коли йти на прийом до кардіолога

Регулярне відвідування лікаря – нормальна практика у цивілізованому світі. Однак чимало людей ніяк не можуть набути корисної звички чуйно ставитись до змін у стані свого організму. Голова наукового центру серцево-судинної хірургії ім. Бакулєва Л. Бокерія схильний вважати, що своєчасний візит до кардіолога міг би рятувати до двохсот тисяч життів громадян Росії щороку.

На питання про те, коли йти до кардіолога, відповісти двома словами складно. Явними ознаками того, що візит до кардіолога необхідний, є:

  • болі в грудній клітці взагалі і в області серця, особливо;
  • слабкість, пітливість, запаморочення;
  • непритомність або переднепритомні стани без видимих причин;
  • будь-які тривалі або неясного походження зміни частоти серцебиття, що особливо супроводжуються погіршенням самопочуття;
  • набряки кінцівок, часта або хронічна набряклість і блідість обличчя;
  • різке збільшення ваги;
  • >
  • задишка;
  • підвищена стомлюваність, навіть якщо є видимі причини, за станом серця необхідне спостереження;
  • гіпертонічна хвороба. Один гіпертонічний криз – причина для консультації у кардіолога;
  • планування вагітності;
  • ревматизм та будь-які прояви ревматоїдного характеру.

Показаннями для того, щоб записатися на прийом до кардіолога служать цукровий діабет за будь-яким з двох типів, навіть легко, а також підвищений рівень холестерину в крові. Приводом для регулярних візитів до «серцевого лікаря» слід вважати і наявність серед близьких родичів людини, яка страждала або страждає на серйозні захворювання в цій сфері.

Слід зазначити, що кардіологічні проблеми в наші дні торкаються не лише літніх, а й дуже молодих людей. Це з напруженим ритмом життя і великою кількістю стресових ситуацій. З цієї причини медики радять йти до кардіолога та регулярно спостерігатися у фахівця, починаючи з 35-річного віку.

Загроза виникнення серцевих захворювань лежить і на дітях: нині вегетосудинна дистонія, що створює так багато передумов для виникнення подальших проблем із серцем, виявляється чи не у кожного третього підлітка.