Класифікація ІХС (МКБ-10; 1992р.)

1. Стенокардія
   • — Стабільна стенокардія напруги
   • — Нестабільна стенокардія
2. Первинний інфаркт міокарда
< li>Повторний інфаркт міокарда
3. Старий (перенесений раніше) інфаркт міокарда (постинфарктний кардіосклероз)
4. Раптова серцева (аритмічна) смерть
5. Серцева недостатність (ураження міокарда внаслідок ІХС) )

Основною причиною порушення постачання міокарда киснем є невідповідність між коронарним кровотоком та метаболічними потребами серцевого м’яза. Це може бути наслідком:

• — Атеросклероз коронарних артерій із звуженням їх просвіту більш, ніж на 70%.
• — Спазму незмінених (малозмінених) коронарних артерій.
• — Порушення мікроциркуляції в міокарді.
• — Підвищення активності системи згортання крові (або зниження активності системи згортання).

Головний етіологічний фактор розвитку ішемічної хвороби серця – атеросклероз коронарних артерій. Атеросклероз розвивається послідовно, хвилеподібно та неухильно. Внаслідок накопичення холестерину в стінці артерії формується атеросклеротична бляшка. Надлишок холестерину призводить до збільшення бляшки у розмірі, виникають перешкоди току крові. Надалі, під впливом системних несприятливих факторів, відбувається трансформація бляшки від стабільної до нестабільної (виникають тріщини та розриви). Запускається механізм активації тромбоцитів та утворення тромбів на поверхні нестабільної бляшки. Симптоми посилюються зі зростанням атеросклеротичної бляшки, що поступово звужує просвіт артерії. Зменшення площі просвіту артерії більш ніж на 90-95% є критичним, спричиняє зниження коронарного кровотоку та погіршення самопочуття навіть у спокої.