Кардіологія

Синдром Рейно

By admin

Синдром Рейно – хронічний синдром, що характеризується зміною кольору пальців на руках і ногах, виникає як наслідок їх недостатнього кровопостачання. Також у деяких випадках спостерігається зміна кольору губ, носа та/або вух.

Точні причини виникнення синдрому Рейно досі залишаються маловивченими. Сам собою синдром Рейно – це спазм дрібних артерій, що призводить до недостатнього кровотоку в кінцівки. Його прояви зазвичай пов’язують з розладами центральної нервової системи, захворюваннями судин або крові, що передують переохолодженнями. Також вважається, що синдром Рейно може передаватися у спадок. Виявляється навіть за невеликого контакту з холодом. Рідше причиною початку нападу є різка зміна емоційного стану, сильне хвилювання або стрес.

СИМПТОМИ СИНДРОМУ РЕЙНО

Зовнішні прояви хвороби нагадують обмороження кінцівок. Приступ синдрому Рейно  проявляється так:

1. зміна кольору шкіри пальців, кінчика носа, вушних раковин чи губ. Спочатку шкірні покриви біліють. Відбувається це через недостатнє кровопостачання;

2. через деяку кількість часу вони починають набувати синюшного відтінку, як наслідок венозного застою;

3. після того, як кровопостачання буде відновлено – покриви набувають червоного кольору, виникає відчуття поколювання, оніміння або припухлості пальців.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ СИНДРОМУ РЕЙНО

Виділяють первинний (хвороба) та вторинний синдром Рейно.

  • Синдром (вторинний) Рейно – це синдром, що супроводжує будь-яке захворювання (наприклад, системний червоний вовчак, склеродермія) і виявляється як один з його симптомів.
  • Хвороба (первинний синдром) Рейно – самостійне захворювання, що найчастіше передається у спадок.

ДІАГНОСТИКА СИНДРОМУ РЕЙНО

Насамперед проводиться збір скарг та огляд шкірних покривів хворого. Потім проводиться провокаційна проба холодом (контакт кисті з холодною водою).

Далі призначаються аналізи, спрямовані на з’ясування форми захворювання, а саме – на виключення захворювань, здатних викликати цей стан. До них належать:

  • загальний аналіз крові;
  • аналізи сироватки крові на виявлення фонових захворювань (біохімічний, гормони та ін.);
  • реовазографія або плетизмографія кінцівок.

У деяких випадках може знадобитися консультація невролога, кардіолога, ревматолога.

ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА

Лікування синдрому Рейно має на увазі, в першу чергу, усунення захворювання, яке стало його першопричиною (якщо таке є). Також необхідні профілактичні заходи, спрямовані на недопущення впливу на організм факторів, що провокують.

Також для лікування цієї недуги широко застосовуються судинорозширювальні препарати. У більшості випадків хворий змушений приймати ці препарати протягом усього свого життя, оскільки захворювання практично не піддається лікуванню.

У деяких випадках проводиться хірургічне втручання (симпатектомія), але такий вид лікування зустрічається досить рідко і найчастіше дає лише тимчасовий результат.

Для профілактики захворювання насамперед необхідно подбати про теплоізоляцію хворого та захист його від переохолоджень. Людям, які страждають на синдром Рейно, рекомендовано носіння термобілизни та закритого одягу.

Також заходами профілактики є:

  • уникнення стресових ситуацій, емоційних потрясінь;
  • заняття спортом, гімнастикою. Це сприяє покращенню кровообігу;
  • відмова від шкідливих звичок. Куріння та алкоголь сприяють звуженню судин, що ще більше посилює прояви синдрому Рейно; дієта – слід виключити продукти, що сприяють звуженню судин.